Дивлюсь на наших воїнів і млію -
Це міць, це лють, краса, що у броні!
Дивлючь на москалів – німію,
Це просто виродки чортяцької орди…
З яких боліт на нас повзе це горе?
З яких степів, з яких ланів…
Здається, сонця і не бачили ніколи,
Неначе дух і лик у них прогнив.
Вони як ницість темна і безлика,
Вони неначе тіні від людей
І слухають лише свого владику,
Що прагне болю, крові і смертей…
Це дійсно темрява, що суне на Вкраїну -
У них темніше все - і піксель й літаки,
Вони чорніш пітьми, брудніше бруду,
Та стануть тільки добривом на цій землі…
А наші світло з плоті й крові,
У наших хлопців сонце на лиці -
Вони сміливі, сильні і готові
Вперед на темряву оцю іти!
І так, це боротьба, між темрявою й світлом!
І так, це боротьба Добра зі Злом
Вкраїнці – міць, що тесана з граніту,
Москаль – щось дивне змішане з гімном…
І прикро, справді, дуже прикро,
Що це болото «хоче нас учить».
Іди додому - вбогая дурна голото,
Й продовжуй там у своїм бруді гнить!
Кидайте зброю – повертайтеся до хати,
В своїй країні ви самі порядки наведіть -
Себе самі зумійте із колін підняти,
І милості від Сталіна свого не ждіть!
У нас своє життя – своя дорога,
Тому як хочете самі себе й паліть!
Не треба йти до нас й ставать на роги,
Коли свою країну ви не в змозі полюбить.
Тікайте, наволоч, поки є час - тікайте,
Бо з вами горе, вбивство, тупість, зло!
Та знає кожен, що Добро перемагає -
Так є, так буде, так завжди й було!
13.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2022
автор: Північна