(сюжет взято із газети)
Розумною й кмітливою
Ота Ворона стала,
Що на дубі в старій байці
Сир свій проморгала.
Та й не дивно, бо прогрес,
Йде вперед наука,
Розвивається й Ворона,
Ось така то штука.
Горіх волоський чималенький
Дістати зуміла,
То придумала таке,
А потім зробила:
Пожаліла свого дзьоба
(Тверде ж бо клювати)
Пішоходу — кидь під ноги
І сіла чекати.
Роздавив мужик горіх,
Вона зерня з’їла,
Потім за новим горіхом
Знову полетіла.
Так придумала хитрунка
«Пристрій механічний»
Дуже простий і зручний,
Хоча і незвичний -
Кидати тому горіха,
Хто йтиме під ногу
І отримати для себе
Конкретну підмогу.
А мораль тут є така:
Треба мізкувати,
Якщо хочеш замість себе
Когось «припахати».
Для чого витрачати сили марно,
Якщо вам допоможе хтось «ударно».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2022
автор: М.Гомон