-То це правда, що вже друга
В тебе дівка - Лера?
Вона ж така недолуга
Й страшна, як холера!
Тут вже треба зір і мову,
Й розум відключати,
Щоб лягти із нею в ліжко,
Та ще й переспати.
-А куди ж мені діватись?
До стіни пришила…
Ця не буде довго гратись –
Сильна, як кобила.
Гаркнула, неначе в рупор -
Йде луна по хаті,
Як та вежа - здоровенна,
Метрів два в обхваті.
В неї в боксі - перемоги,
Як мені тікати?
Відбиватись - нема змоги,
Мусив покохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2022
автор: Катерина Собова