Чия це кров твоя чи ворогів
Запечена на юному обличчі?
Ти сотні раз вмирав одначе жив
У бійні 21-го сторіччя.
Від пострілів здригнувся цілий світ
І залишки будинків землю вкрили.
Твій Ангел-охоронець наче щит
Розправив над тобою сиві крила.
Як військо світла Серафіми йдуть,
А мирне небо нам тепер лиш сниться.
Яким же чортом треба в світі буть,
Щоб навіть ангел в руки взяв рушницю?
Одвічна боротьба - добро і зло,
Паде пітьма на дно самого пекла.
Мій янголе, розправ своє крило
І збережи від пострілів запеклих...
© Валерия Кропивная
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2022
автор: Валерія Кропівна