Тремтить земля, дрижать від страху стіни,
І скло дзвенить у шибці, як сльоза,
Як майже поруч вибухають міни,
І з градів дощ - безжалісна гроза.
І як радіти ранку весняному?
І що чекати з неба прилетить?
І як здолати біль у серці й втому?
Я хочу тиші. Тиші... Хоч на мить...
Немає світла... Морок у кімнаті,
І небо зорі поховало вже...
Не птахи, а ракети скрізь крилаті.
Хто допоможе? Хто нас вбереже?
Моліться люди, наші діти гинуть!
Хай не торкнеться вас оця біда!
Моліться, люди, за мою країну,
Щоб тут ворожа не пройшла орда.
Моліться, люди, Господа благайте!
Не людям славу - Господу несіть!
Пожежі розгорітися не дайте,
Бо спалить все. Моліться і не спіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2022
автор: Любов Вакуленко