Тут, на форпості Старого світу
Хмари зібралися з крові та попелу,
Сліз, голосіння, криків та вибухів
Металу замішаного на фіолетовому
Кольорі вбивць.
Світ розчиняється, плавиться в домнах
Війни, куди закидають будинки,
Жителів міста, автомобілі
І кров'ю скипає в її горнилі
Заклик до помсти,
До справедливості.
Вистояли. Так, ми вистояли!
Це небо, повітря, ці хмари розбухлі...
Руки шматують повітря від злості,
Від неповернення мертвих, від люті,
На грампластинки хвилин мовчання!
Нічого, нічого... У всіх своя участь.
Любов не вбирається в саван війни,
Вона загорається в сотню пекучішим
Вогнем за свободу, за правду і тих
Хто кличе до правди
І тих що чекають
На правду любові
На помсту, на мир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2022
автор: Володимир Каразуб