На коні залізному я скачу
Серед полів пустих.
Грохіт копит його, серця з металу
Ніяк не затих.
З кожним стрибком
З-під ніг земля летить отруйна, мертва.
Мій кінь не останній
Але й земля смертьносна не перва.
З кожним ривком
Повітря з носа гаряче
Зігріває планету.
Я це чую, відчуваю, бачу.
Бий та убий
Мене, кінь мій, ногами могутніми́.
Звір не спиниться, далі руйнує,
Поки не змінимось ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2022
автор: Артем Лелека