ЩЕ СВІТ НЕ ЗНАВ ТАКОГО КАТА.
Ще світ не знав такого ката,
Що лізе танком у сусідню хату,
Не просто лізе,а дітей вбивати,
Яка родила його *** мати?
Ще світ не знав такого брехуна,
Що про війну говорить НЕ ВІЙНА,
І жаль мені того нещасного народа,
Що робить ідола з морального урода.
Та й чи народом можна називати
Безмозгле стадо ,що не хоче бачить правди.
Наші сини героями вмирають,
Від окупантів свою землю захищають,
Вони навіки житимуть в серцях,
Як ті ,що дарували нам життя.
А що чекає вашого солдата?
Клеймо злочинця ,що прийшов вбивати,
Позор, ганьба і найтупіша смерть,
Що путінська несе вам круговерть.
Я мати,і не можу зрозуміти,
Як можна сина на війну пустити,
На ту війну де не своє боронять,
На ту війну де тупо ночі бомблять,
Де просто знищують людей,міста-
Як низько впала ти Росіє,аж до дна.
Ви ж нас братами завжди називали,
А ми столи вам щедро накривали-
Чи зможете відмитися від крові,
Що ріками тече в наших дібровах?
Та не скорилася маленька Україна,
Не впала і не стала на коліна,
Нагнулася ,щоби узутися у берці,
Лише забилося сильніше мужнє серце,
І об'єднала наш народ єдина мрія-
Ми переможемо,ми сильні,ми зуміємо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2022
автор: Таїсія Діброва