Він у Мазепи вже сидів би на кілку,
Або висів на мотузку, а нині
На власному літає літаку
До свого кума у Москву на іменини.
Вони й про нас там пригадають за столом:
«Куда упоротих? В сортір? Ілі в дурдом?»
І шле Москва свої накази на Донбас:
«Мочіть нєвєрних! Каждой ночью! І нє раз!»
А ми сліпі ? Чи повилазило нам, люди?
Що в нас у владі засідає кум іуди.
Чи ми блаженні, чи ми розумом убогі,
Чи ми ніяк не зрозуміємо одного -
Хто забагато дозволя медведчукам ,
На мотузку колись висітиме і сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: епіграми з рогами