Вона, ще там, за горами сховалась,
Може між них, дрімає в пухких хмарах,
Весна - дівиця краплями вмивалась,
Роси ранкової. Тонула в чарах.
Із злата й сонця у світлій блакиті,
Пісні оспівували їй струмочки,
Між хребтів смужками у оксамиті,
І водні бульки зводили таночки.
Так час від часу, кольори веселки,
Ледь підфарбовували білі хмарки,
В жовто- зелені й рожеві прожилки,
Та й звеселяли вечірні присмерки.
Та мало сонця, ще дрімає весна,
Вершини гір, тримають білі шапки,
Я добре знаю, це не її вина,
Тепліший березень прискорить кроки,
Нас первоцвітами потішить вона.
20.02.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Ніна Незламна