Подякую минулому за те,
Що можу сісти на його порозі
І ніби крізь завісу чи прозоре скло
Побачити себе на тій дорозі:
...Там ноги бігали мої
з братами й друзями
по білій конюшині,
а потім серед зелені трави
виймали жала з них бджолині.
...Горять вогні...
Палахкотить багаття...
І бачу я багато
очей людей,
що стрілися мені.
...У гарні дні
мій спомин попливе
корабликом з паперу,
який весняними струмками
свій шлях в майбутнє прокладав.
...І як не спалося,
коли любов свою впізнав.
...Як завірюха кружляли дні й години.
Подякую за теплий дух родини,
За дім, за вишні й яблуні в саду.
Іще не раз до них у споминах прийду.
Вже білим кольором зими
Лежать на скронях всі роки.
Все ж дякую минулому за те,
Що шлях його у майбуття веде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2022
автор: NikitTa