Спочинь, побратиме, ти кров'ю сплатив
За спокій найвищу ціну.
Душа твоя лине до кращих світів,
Лишивши позаду війну.
Ти жив, як усі ми на своїй землі,
по правді і совісті жив.
Мав задуми й мрії великі й малі,
радів, сподівався, любив.
Та комусь замало наїстись своїм,
чуже виглядає миліш.
хоч братом назвався -- вино отруїв,
Й зненацька встромив в спину ніж.
У кузнях із плугів кували шаблі
Брав списа до рук хлібороб.
Не житиме зайда на нашій землі,
Вона не годує нероб.
Тож спи, побратиме, бо є ще кому
Тобі колискову співать.
Як Бога зустрінеш -- скажи-но йому,
Що нам ще не час спочивать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2022
автор: Kameshko