І день і ніч, минають дні.
Тривоги дух заліг затято.
І думи породив сумні,
Про чорну тінь довкіл, крилату.
Там грізно дихає борей,
Де чорні хмари на розломі,
Де брязкіт зброї і коней
Залізних у броньованім шоломі.
Ворожий дух і ненависті шал.
Війни шокуючу прем"єру
Там возвели на п"єдестал -
Олжі прискіпливу химеру.
Хвилини відчеканюють цей вік.
Напруга відчаю зростає.
Лжеінформативності потік
Вже зримо душі полоняє...
Минуле у вічність відійшло,
Чи то для пам"ті, чи для науки.
Зерно в нащадках проросло,
Зерно споріднення і злуки.
В глибинах вічних перемін
Укоренився корінь роду.
І набирався сили він
Крізь терни, люблячи свободу.
Благословен же будь на всі віки,
Той корінь правди, корінь волі,
Що взяв наснаги від Борисфен ріки.
І не змінити його долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2022
автор: Йосип Петрик