Чи може кохання не мати імені,
Або не відкритися вся таємниця?
Та неможливість хіба стримує!-
Омріяне, найжаданіше, хоч насниться:
Ясний погляд, мужність - як назве себе?
Рух думок його відчуєш як свій настрій -
Так навчаєшся радості і піднесненню,
І маєш в собі краплю щастя.
Як жити без тої присутності,
Що дарує душі дні святкові?
В мудрість люблячу їй в тобі рости
Завмирати в шепоті на півслові…
І …як з далекого моря вологою
Оживає брунька, незримо в ній квітка зріє -
Життя виношує подяку богові,
І ти можеш наповнитись мрією...
Відкидає земні заперечення,
Виконуючи лише кармічні умови,
Любов стає рухом, римою, реченням -
Досконалою, єдиною для всіх мовою -
Хто як вистраждав хто як випестив
Безліч фом і відтінків має кохання.
Як в килим життя цю нитку вплЕсти? -
Проси - і почують твоє прохання.
© Олена Зінченко 18.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2022
автор: Zinthenko Olena