Рокочуть хвилі у прибій
І біла піна щось шепоче,
А чайка в небі все гогоче,
Та Місяць з вітром, нині з ночі –
На зустріч до стрімких стихій...
І чайка, й Місяць, і прибій –
Разом змальовують картину,
що, як і все, із часом мине,
Як погляд Нені із-за тину,
Прощання змах, в життя на бій!
Бо кожен на одинці з ним,
Стежину долі пізнаючи,
Життя недремне і летюче –
Непередбачуваним, йдучи,
Все ж неповторним... і твоїм...
18.02.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2022
автор: Променистий менестрель