Десь там, під снігом, тихо-тихо,
вже прокидається Весна…
Землі шепоче : «Глибше дихай,
твої вже барви бачу в снах…»
Сонливо сонце ніжить плечі,
З-за хмарки зирка крадькома...
Все виглядає ключ лелечий,
який сховала десь Зима.
А он гілля, вже жде розлоге,
пухнастих котиків юрбу.
Їх коси, скупані вологі,
мов юнку, вбрали ту вербу.
Скрегоче пані Завірюха,
і Вітер злий гуде вночі…
Весна під боки Зиму штурха,
а та лиш плаче, і мовчить…
18.02.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2022
автор: Любов Таборовець