Твій образ - вічний.
Він - немов з ікони.
А обриси обличчя!
В нім диво - дивний шарм.
І ніби ж на землі
людей мільйони,
Та відчуваю я
лиш твого серця жар.
Те полум'я горить,
палає, мов багаття,
В долонях принеси -
і я згорю дотла.
Для мене - це як дар,
для когось - це прокляття,
Палаючий вогонь
і океан тепла.
І знов минають дні,
Світ змінюють події.
Незмінним лиш для мене
Лишається одне:
Отой вогонь горить,
Палає і жевріє.
І хтозна чи колись
Хтось з нас це все збагне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2022
автор: Анюта Матіїшина