Туманом очі застилає,
А вії як погана гребля навесні...
Ні ти, ні я, з нас то не знає,
Чому у спеку знову холодно мені.
А сльози ллють з очей
Як водоспад, але без бризів й шуму
Я серед люду як пігмей,
І через тіло замикаю коло струму!
Напруга невелика - жити можна,
Але чомусь душа така тривожна!...
І ніби опір чинить моє тіло...
Серце гартується, як завжди, вміло
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94011
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.09.2008
автор: Оксана Чадаєва