***
Усе ближче і ближче з глибин до землі
Піднімають коріння прозоре
І високі дерева, і трави малі,
Тільки ми не такі вже, як вчора.
Буде сіяти небо свою голубінь,
Зацукрить ароматом ванілі.
Бризне подихом щастя ота височінь,
Але крила чомусь обважніли.
Може, та вагота - то синява небес,
Що впаде і зерням зашурхоче.
Може, ми те насіння безлистих стебел,
І весна зацвісти нами хоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Олена Жежук