Все єство наше зіткане з пам'яті,
Повертає в дитинство нас знов.
Пам'ятаємо очі ми мамині,
Тихий шепіт її молитов.
Щедрий сад за великою хатою,
(Все в дитинстві велике було)...
Все пригадую я і пригадую,
Що в садочку і де там росло.
Як у затінку, попід черешнею,
Будували із ковдри намет,
Як із подругою, із сердешною,
Рвали квіти в великий букет...
Вже немає в садочку черешенки,
Стала хата незвично мала...
Через пам'ять, діряву як решето, знову згадка водою стекла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2022
автор: Iринонька