Спинися, час, хоча б на мить!
Дозволь думками упірнути
У світ довершеності вмить,
У ньому ніжно потонути.
Спинися, час, хоча б на мить!
Можливість дай насолодитись
Моментом, що навчає жить,
Своїм життям завжди гордитись.
Спинися, час, хоча б на мить!
Дай змогу добре пригадати
Тих, хто поміг у скрутну мить,
Подяку щиру їм віддати.
Спинися, час, хоча б на мить!
Аби душею осягнути
Чуттів безмірність, що кишить,
Їх серцем, розумом збагнути.
Спинися, час, хоча б на мить!
Створи підхожії умови,
За кóтрих серце пломенить
Вогнем безмежної любови.
Спинися, час, хоча б на мить!
Аби в минуле озирнутись,
З його помилками умить
Назавжди гідно розминутись.
Спинися, час, хоча б на мить!
Сприяй поразки біль забути,
Від кóтрої в грудя́х щемить,
Дай перемоги смак відчути.
Спинися, час, хоча б на мить!
З твоєї чистої криниці
Водиці б мудрості попить,
Розкрити щастя таємниці.
Євген Ковальчук, 15. 08. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2022
автор: Євген Ковальчук