Ти поволі падаєш в прірву,
Стрімко втратила, що мала,
Решта днів щастя витруть.
Де вони, з ким доля єднала,
Лишилась ти в оселі жалів,
Бо трунок шалено впізнала.
Починалось із піни бокалів,
Розчиняли глибоку тривогу,
Життя не дасть вже дублів.
Дякуй, що жива, моли Бога.
(Терцина)
26 серпня 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2022
автор: Володимир Кепич