Лютневий подих прикрашає клени,
Синяву снігу припорошив златом,
А мені ж хочеться бачить зеленим,
Їх гілочки, щоб пахли ароматом.
Весняний подих, вже не за горами,
Хоч іще поле, в білому лататті,
І морозець, іскриться вечорами,
Прийде вона, в шифоновому платті.
І зачарує сріблястим намистом,
Із діамантів і льодових мостів,
По стежках піде, радо пройде містом,
На асфальтній поверхні, лишивши слід,
Малі озерця в сонячнім промінні.
Подих лютневий, давно потеплішав,
Він не суворий, як йому годиться,
Тож недарма, світлий день подовшав,
Й жвава пташина, зранку веселиться,
Теж відчуває наближення весни.
11.02.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2022
автор: Ніна Незламна