Ну що ж ти , мамо, чом сумуєш, рідна?
Поглянь , ось діти в злагоді живуть.
Та й ти ще досі, мов троянда квітнеш,
Хоча роки нещадно йдуть і йдуть.
Ну що ж ти, мамо, плачеш знов даремно?
Я витру сльози, міцно обійму.
Ти все життя любила щиро й ревно.
Я мушу бігти, але я прийду.
Я повернусь, бо маю твої крила,
З любові й віри змайструвала ти.
Вони для мене, ніби два вітрила,
Мені із ними по життю пливти.
Подай долоню, дай теплом зігрітись,
Бо я для тебе, як завжди, дитя.
Життя - твій дар, та різне може стрітись.
Не дай спіткнутись, впасти в небуття.
Поглянь же, мамо, ось твої онуки,
Вони - любов, надія і життя.
Цілую ніжно твої теплі руки.
Бо я для тебе, як завжди, дитя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2022
автор: Анюта Матіїшина