***

дзвонили  дзвони.  
ми  звеніли  поруч,  
притиснувшись,  звертаючи  ліворуч,  
творили  сповідь  на  трамвайнім  склі
і  дихали  на  тимчасовий  слід.  
ми  дихали  -  так  виникала  тиша.  
порушена.  
невимушена.  
інша.    
розвішана,  як  сутінки  на  тлі  
твоєї  незакінченої  книги,  
де  час  не  йшов.
де  час  стояв  і  кликав
букетиком  гарячих  хризантем  
коротким  словом  відкривати  щем  
і  олівцем  поламаним  всі  стріхи.  
і  з  будь-якої  час  кричати:  "дихай.  
пиши."    
гострити  нігтями  осину.  
робити  щось:  стрибок,  нову  людину,
по  літерах.  
і  після  крапки  -  тихо.  

і  чистих  сторінок  цензурна  зграя
на  колію.
і  на  лункий  трамвай...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: Циганова Наталія