[i](уява)[/i]
Закипає вода,
Ранок вже на столі,
Веселіє біда,
Сум в щілини заліг.
Рухи дуже повільні,
Говір майже затих,
А в плиті по поліні
Танок птиць золотих.
І теплом потягнуло,
Як буває весною…
Та все цілиться дуло
І в бою, і без бою.
Посвітліло на серці,
Скрізь надія в душі,
Мимо мін щоби берці,
Ворогам же книші…
Рівні всі перед Богом,
Вибрать легко йому -
Хто на райські пороги,
Кому нести суму…
Усміхнеться нам щастя,
Хай нещастя поспить,
Тут усі на причасті,
Де прострілено світ.
Як рентгеном просвітить,
Кулеметом кипить,
В кожне серце тут мітить
Найостанніша мить.
Та на грані здобутого,
На буття рубежах -
Ворогам не забути
Їх посивілий жах!
03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: Микола Серпень