Містом туманяться шкідливі викиди,
Сердито газує авто на світлофорі.
Перехрестям крокують привиди,
Що так люблять вдягати у фарби забори.
Містом бродять загублено парки,
Проростаючи лише пішоходами.
На мостах чутно сварки́ і сва́рки,
Там кохання котиться сходами.
Містом керує безмовний шум.
Галас і поспіх усім посміхаються,
Їм вистачить дотику, щоб вирвати з дум.
Десь люди вдягаються, а десь –
Роздягаються.
Містом човгають як дні, так і ночі,
Ковтають коханих і нещасливих.
Там чорне і біле збирають охочих
До безпам’ятних днів і днів галасливих.
Містом відлунює дзвін сміху і плач,
Тумани на вулицях надулися тістом.
Я не тутешній, але скромний глядач,
Що гуляє загублено стомленим
Містом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: Андрій Лагута