Містом

Містом  туманяться  шкідливі  викиди,
Сердито  газує  авто  на  світлофорі.
Перехрестям  крокують  привиди,
Що  так  люблять  вдягати  у  фарби  забори.

Містом  бродять  загублено  парки,
Проростаючи  лише  пішоходами.
На  мостах  чутно  сварки́  і  сва́рки,
Там  кохання  котиться  сходами.

Містом  керує  безмовний  шум.
Галас  і  поспіх  усім  посміхаються,
Їм  вистачить  дотику,  щоб  вирвати  з  дум.
Десь  люди  вдягаються,  а  десь  –
Роздягаються.

Містом  човгають  як  дні,  так  і  ночі,
Ковтають  коханих  і  нещасливих.
Там  чорне  і  біле  збирають  охочих
До  безпам’ятних  днів  і  днів  галасливих.

Містом  відлунює  дзвін  сміху  і  плач,
Тумани  на  вулицях  надулися  тістом.
Я  не  тутешній,  але  скромний  глядач,
Що  гуляє  загублено  стомленим  
Містом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: Андрій Лагута