Із неба промінь осяйнув узлісся.
Мене якось спитав: «Чому ти злишся?»
Не знав я, що усупереч сказати,
Бо ж я земний, а промінь той крилатий.
«НЗ» й душа — моїм життю тотожність.
Без них, либонь, іти кудись не можна.
А пам`ять дисбаланс несе на таці.
І кризу. Й новість. Анотацію.
Вже мемуари є. Час футуризму!
Так, наче смерть від завтра серце тисне.
О святосте! О розуме! О діє!
Лиш з вами подолати гніт зумію.
20:11, 8.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: Ти-2