Богослов — Григорій!

               Поема

     


               Неймовірно  церковному  поету
               Григорію  Богослову
               і  в  житті,  і  в  спопеляючому
               полум’ї  слова  —
               нині  присвячується


1

Який  то  розум!!!


про  це  засвідчили
Василія  й  твої  діла  —
що  є  один
у  двох  тілах!!!
яка  поезія!
я  бачу  богослів’я  в  вас:
Творець  —  Поет!!!


це  сильна  Вічність!  —
де  ви  мачали  щось  у  час
там  видять  —  прозу!
так  непоети  справедливо  бачать  —
                               прозу...


о  Ти  мене,  Боже,  пригОрнеш
я  перевищу  і  щасливих!!
буде  розрішення  —
вина  й  оливи
як  богослів’я  —  Ти!
я  з  словом  йду
все  вгору  й  вгору
о  блиск!
сліпучість!!
Поет  є,  Слове,  Ти!!  —  а  Ти  —
оливи  і  вина
навіть  за  це  внизу  всі  п’ють
                 по-чорному!


Проза  в  яких  —
не  знає  вона  дна.


2

той  дім  так  діяв
сам  зіркопад  я  огортав
                               такою  силою
позаяк  бджоли  —
із  Небес
меди  духмянотанучі
                               серцям  —
серця  —  Богу  любов  носили
та  славу  Богу  під  вечірній  зеленкой
                               носили
і  не  скажу
біля  якого  лісу  він  —
як  ви  просили...


він  за  дари
так  несподівано  і  старомодно
                               говорив!!
неначе  Бог  і  був  —  ще  старомодним
                               до  пори
так  квапивсь
щоб  Бог  Сам  втрапив
з  уст  повечір’ям  —  першовеличним  розоривсь!
тоді  заліссями  махали  б  прапори
а  дім  би  мав  —
якби  так  трапилось
в  нутрі  осу
він  несподівано  висмоктував  би  ще  Йому  Красу!!
бо  це  ж  гора!  —
під  небом!  центромузик  зсув!!!


чи  не  казав  —  що  на  вершині  це  гори?
день  —  грав  він!
                         грав  і  грав  —  й  благав!..
цей  грішний,
а  їх  —  три!!!
я  думав,  що  на  трьох  воля  Божа
                               блага
то  трьох  й  відрахували  з  міста!


3

три-вулик!
увесь  час!  три-грав!
                               і  три-співав!!
що?  лиш  волі  Божій  звісно
відрахували  це  —  й  дорахувалися
їм  треба  Божу  —  з  перцем  —
                               пісню!?
чого  це  веселитися!
втекли!
о,  ви  ще  думаєте  сумно?
о  скільки  гряде  музик!  сума!
сила!!


і  не  скажу
біля  якого  лісу
Бог  й  цілий  світ  —
як  ви  просили...

07.02.2022,  свято  Григорія  Богослова

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2022
автор: Шевчук Ігор Степанович