Один лежав у мавзолеї — “живіший за усіх живих”
Під написом великим “Ленін” -
Бо прізвище він не зберіг.
Був крадієм другий по суті. Кишень багато - щоб було.
З народження він звався Путін,
Хоча весь світ вважав Ло-ло.
Із ними блазень, майстер слова, (хоч розумів би що верзе) -
Насправді, чесно, третій Вова,
По суті - “ге”, писали “The”.
На шабаш зібрались фантоми і почали себе жаліть:
Ми працювали вік без втоми,
А замість дяки — зад горить!
Які невдячні наші люди! Їм обіцяли геть усе!
Та нас історія лиш гудить ...
І людство задніх не пасе.
Зі скарги розпочав найстарший: зробили з мене муміє ...
А я ідеї брав у Маркса,
Що в школі вчили — не моє.
Тепер лежу, як оселедець — у нафталіні і спиртах
Марудно, холодно та твердо,
Ще й без мобілки - просто жах!
Устряг молодший фантом Вови: а я крутився як вугор,
Хоч обі_рався аж по брови -
Та завжди в масці — я ж актор!
Помовч! Враз гаркнули обидва... Зелений, щоб учити нас
Із дірки світла вже не видно -
Зливати воду майже час.
Фантом середній ледь не плакав: величних планів скільки мав!
Та де не сунусь — повна *** -
Зате Сибір увесь продав.
Хоч памʼятник собі поставив - З хрестом стою замість весла
Та доганяє всюди слава
Співають пісню: “я - ла-ла” ...
Плюють і не жаліють слини за Крим, за смерті, за Донбас
І тиче дулі Україна,
Для всього світу “пі_да_раз”.
Хоч не великий математик, та знаю що таке є Пі,
Якщо іще один додати -
Все брешуть кляті язики
Оце халепа — так халепа! Вперед — кінець, назад — ганьба
Заліз у діжку, як дурепа
Шепоче дупа: це — труба!
- Як я катався в Буковелі... Знов гне своє малий фантом
- Стули-но пельку пустомеля!
Чом ми зібралися гуртом?
- Ми можемо у щось пограти або вам байку розкажу...
- Хоч що йому... Що з дурня взяти?
Забембало під хвіст віжжу.
Ми тут про світові проблеми... Макітра просто аж гуде!
Цьому - гулять — нема більш теми -
Дурне прийшло — дурне й піде.
- Та ні... образився молодший. Я вже дорослий! Я - не лох!
- Та цур тобі! Хоч сци між очі...
От щоб ти тріснув або здох!
Надулись губоньки фантома: Ще раз образите — піду!
- Сиділо б ти, убоге, вдома!
І не розносило біду!
Помовч, хоч трішки, недолуге. Нам треба рішення знайти.
Іди пограйся, знайди друга...
Чи баранам крути хвости.
Котом чеширським на гіляці зʼявились вуса і лице:
- Шановні, ваше діло в сраці ...
Пихнула люлька й щезло це.
Як оніміли усі троє: То що було? Невже сам Йосип?
В повітрі враз запахло гноєм,
На дупах посивіли коси.
Піднявся лютий буревій. Дерева гнулись й осокА,
З боліт почули хижий вий,
Ударив грім як з молотка
По лисині дощу краплини забубоніли наче в дзвін,
Щось промайнуло поміж ними -
Кравчук. Так вміє тільки він.
От би у кого запитати. Нема хитріше голови.
Якби ж могли його злапати -
Піди між крапельок злови!
Із мороку страшної ночі Микита визирнув до них:
- Мо, кукурудзи хто з вас хоче?
А можна мештами між ріг!
Ось панночка у біле вбрана з косою когось вигляда:
Оце того чи цього пана -
І то не жарти, то - біда.
Десь з вишини свого Олімпу крізь окуляри задививсь -
Аж Беня Мойський, знявши кіпу -
Що Путін враз перехрестивсь.
Неначе всі чорти із пекла повиповзали у ту мить,
Вовки завили, ніч померкла.
Сказав він: Брови підніміть!
Перелякались навіть сови, в дупло забився старий сич
Злетів із дуба Янукович,
Шелеснув в мавзолей Ілліч.
Лишились двоє на поталу. Додолу впали: Не губіть!
- Віддайте все мені що вкрали ...
Затим до мене каву пить!
Зважайте, часу зовсім мало — як третій півень прокричить
Допоки сонце ще не встало
Ви маєте усе рішить.
І щез. Одразу просвітліло. У лісі рохнула свиня
Враз цвіркуни заголосили
Старий молодшого шпиня:
Кого спитати? Хто підкаже? Оце вже зовсім не байки...
До Бені в гості — не дай Боже
То гірш ніж терен й колючки.
Віддати — також не можливо. Не надурити, не втекти.
Вцідив молодшому по шиї:
Придумай щось, а не кректи!
- Давай спитаємо у друзів! У мене є Андрій Єрмак.
Замовим піцу, суші, смузі ...
- Ти йолоп, бовдур і мудак!
Ти — ідіот чи й досі граєш? Як відкараскатись від Бені?
Отой Єрмак — то ж мій сексот!
І всі “рожеві”, і “зелені”.
Усе оточення твоє сидить у мене на зарплаті:
І піп отой, що в дзвони бʼє,
І депутати, і пейсаті.
- Тоді давай питать твоїх — ну, має ж бути хто розумний
- Авжеж, давай, курям на сміх
Спитаємо державну Думу...
Шойгу розкаже про оленів...
- То Соловйова чи Лаврова...
- Таких розумних є до Бені
Десь від Курил і аж до Львова.
- Спитаймо “батьку” Лукашенка — він нам пораду гарну дасть
- Пішов ти! Аж до Порошенка -
Хай він Рошен тобі продасть!
Або пошле у “сліпий траст” — йому продати — як два пальці...
На те у нього справжній хист...
Спитай у Юлі краще яйця.
Як треті півні заспівали Ярило з-за Дніпра зайшов
Холодні трупи їх мовчали
Козак Василь город полов.
Ця казочка про "три вовани” навчити мають люд Землі:
До влади пнуться лиш барани,
Як до горілки москалі.
І їхні душі нечестиві не гідні по землі ходить
А ви бувайте всі щасливі!
І вибір не дурний робіть!
7.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2022
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)