Таке оманливе тепло.
Хоч сонце світить, та не гріє.
На лід оливу розлило -
Нічого вже мороз не вдіє.
Зима на паперті стоїть.
Капіж з дахів ряснить сльозами.
Невідворотністю струмить
Лютневий дощ поміж снігами.
Минає все й зима мине.
Весна здалеку шле надію.
А поки що моє кашне
В студені дні теплом зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2022
автор: Тамара Шкіндер