Та чи вчувається мені,
І мабуть, щось і чується,
І, може бути, взагалі,
Мене те не стосується.
Та трохи все-таки десь там
Глибин душі торкаються
Слова тривожні ─ Аз воздам,
І хто почув, ─ покається?
І що я видати боюсь, ─
Свою відкривши душу?
Та зрадити, кого люблю
Мене ніхто не змусить.
Ну а коли, не дай-то Бог,
Лиш крапелька любові
залишиться у нас на двох,
І що ж, ─ скоритись долі?
Або згадавши про тайник,
Почати все спочатку?
І поки сенс життя не зник,
Кінцевої печатки
Не треба ставить на душі;
Душа чека не всує,
І опинившись на межі,
Що хтось її врятує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2022
автор: Рунельо Вахейко