Дивись, вбиває батько сина,
Зрадів москаль: от молодець,
І Україна вже руїна,
І син не піде під вінець …
Чого ж ти, батьку нерозумний,
Приперся у цей мирний край?
Чужий в них бог? Язик паскудний?
Неправда все. Не убивай.
Чому ж продажна та старшина
Івана* зрадила в бою.
Чому ж крок далі - вже руїна …
Спитай, Тарасе**, та ж чому?
А може в ту війну жорстоку
Ішов на брата справжній брат?
Москаль мов ворон кра́де око,
Бо на землі братів розбрат …
Ось і тепер готує ворог
На край твій злобу і чомусь
Поляк, литовець кажуть строго
І світ кричить: спиніть війну …
Щось тут не так
Не так, Тарасе …
Щось ти в житті не зрозумів,
І не за те віддав, Тарасе,
Життя своє й своїх синів …
Назад вертає Україна
У свій забутий рідний дім.
У тім її уся причина.
Стає своє тепер своїм …
*Іван Мазепа
** звернення до Тараса Бульби
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2022
автор: Дружня рука