Стоїть храм на Волині,
Хранит історію цього града,
Пережив багато років і столліть,
Стоїть біля парку,
Біля річки Луги яка простягається на все місто,
Стоїть біля городища,
Де колись стояла неприступна фортеця.
Стоїть і милується своєю красою,
І красою свого града,
В нього є сестра яка стоїть біля нього,
Це сестра Василівська церква,
Вона меньша за нього,
Мають різні форми,
І з далека коли ти пливеш на кораблі возвишається його купол,
Оточин рвом по якій пливе річка Луга,
Він як православна колискова Волині.
Йому вже 862 роки з заснування свого,
Краса та й годі,
Затуманілісь глаза,
Гордість виривається з души,
Один восторг від краси твоєї,
Нема красивого храма на Волині,
Він є головною красою нашого стародавнього града,
Ходіть молитися до нього,
І моліться за батьків,
За дітей,
За друзів,
За свой дружину яку ви любите своїми чистим серцем,
Може мої слова: почують,
Прочитають мої діти, друзі,
Кохана і моя вихователька Інна Станіславівна,
Я звами назавжди не переживайте,
Живіть в цьому граді,
Не покидайте його,
Я вам не забороняю вам жити в інших країнах,.
Падали башні але стоїть,
Падав купол але стоїть,
Його заміняли складом але стоїть,
Колискова православної церкви Волині,
Стоїть собор біля парку,
Парить в небі його купол,
Підпирає небо його золотий хрест,
Йому нічого не страшно,
Ні вітер,
Ні дощ,
Ні сніг,
Настала зимова пора,
Золотий купол вкрився білий одіялом,
Тишина біля храму,
Тільки чути спів горобців,
День за днем,
Стоїть наша гордість православна,
Він був поранений пожежами,
Руйнувався,
Але відстояв,
І зараз стоїть,
Стоїть на самому видному місці,
Де був построїн,
Стоїть віками це чудо православна,
Стоїть і буде стояти до моєї смерті,
Можна сказати що він безсмертний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2022
автор: Богдан Хмельницький