В’юниться хміль, що при дорозі,
Заєць залишив там сліди.
Стоять дерева голомозі,
Їм вітер шарпає гілки.
Шумить у кронах безперервно,
Сніжинки падають навскіс.
В природі все до ладу, кревно,
Старий тому вже свідок пліт.
Немало весен відшуміло,
На зміну знов прийшла зима.
Кому тепер до нього діло,
Коли господаря нема.
Під плином літ він похилився,
От-от впаде на білий сніг.
Бувало, з відчаю і злився,
Але такий бо в нього вік.
Усякий хоче мати вволю,
Добра, турботи і щедрот.
Не оминути ж власну долю,
Котру тобі призначив Бог.
31.01.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2022
автор: Валентина Ланевич