Сніжним вихором носить життя,
крутить чвари, хвороби і пристрасть.
Скільки раз від думок серце стислось –
Тільки руку хтось знову простяг.
Часто люди назустріч – не ті,
Сподівання не йдуть в розрахунок.
Геть зав’язані очі Фортуни,
По заметах веде, в заметіль…
Жереб в кожного свій на плечах,
Не підвладний він часу і догмам.
Хоч по стежці йдемо і свідомо –
рухи Колеса сповнені чар…
Є примхливо-мінливим талан –
Не змінити людині нічого.
Він говорить про плинність земного,
Скільки доля кому відвела.
Коверзує богиня в зимі –
Та за кожен із днів я їй вдячна,
Щоб впустити до себе удачу
Та енергію благосних змін.
…Так в снігу з нею і бредемо,
Наперед знати все неможливо.
Таємниця в Фортуні примхливій:
Кому ріг, кому весла й кермо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2022
автор: Білоозерянська Чайка