*****
На світлому душі узбережжі
Сяйнули святі почуття,
Що в чистому, морському безмежжі
Жагуче шукали життя.
Проносячись просторами моря
Повз безліч тисячі тих миль,
Здолавши невимовний біль горя,
Вдаль линули на крилах хвиль.
І линули, не знаючи втоми,
Що мріяла їх подолать,
Бо прагнули душі переломи
В єдине навіки з’єднать.
На звивистій і довгій дорозі,
Що мохом давно обросла,
У серці ж звучить клич перемозі,
Котра б зцілити дух змогла.
Голівоньку здійняло до неба
Яскраве й яснé почуття,
А сонце лише мовило: «Треба
Втілитись тобі у життя,
В життя, яке нестримно палає
Безмежністю вільних щедрот,
Душа котрого палко жадає
Дістатись найвищих висот;
В життя, що осяває миттєво
Без винятку все навкруги,
Що ще навіть навік прижиттєво
Стають друзями й вороги».
Однак раптово врешті збагнули
Усе до дрібниць почуття
І крильцями умить стрепенули
В новім ритмі серця биття.
Євген Ковальчук, 07. 02. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Євген Ковальчук