/вільний переклад М.Діка/
Як тримати сніжинку в руці?
Упаде ж бо, чи просто розтане.
Закружляє в люстерці-ріці.
З першим клином дзвінким і весняним.
Мить упустиш – і згасне в імлі,
Так безсиле бажання над світом.
Прагне час у постійний політ,
тільки виправдань він не помітить.
День минає і ніч з чорноти
Світанкові приміряла шати.
Не під силу від змін вберегти –
Їм у літі не можна лишатись.
Неможливо повторно пройти
По минулим стежкам захололим.
Не утримати в жмені крихти,
Що із неба вже впали додолу.
Хоч печуть хліб не в древніх печах –
Аромати бентежні лоскочуть.
На побачення кличе дівча
Невгамовна душа парубоча.
Мудрість свято нам зрілість несе –
З нею успіхом ми обігріті.
Голос істини – понад усе –
І не буде інакше у світі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Білоозерянська Чайка