Як страшно живеться у темній душі:
Зранку постійно холодні дощі,
Вдень просто морок, ввечорі ніч,
Вночі не врятує жодна із свіч.
Що відчуває той, хто там живе?
Квітку зростить, чи відразу зірве?
Що обирати, куди йому йти?
Що прагне він для себе знайти?
Як стане вибір: мить чи життя?
Його обере, чи піде в забуття?
Сила кохання – важливая річ.
Випадковий крок прямо – голову з пліч.
Любити таких – самій собі гріх.
А потім згадаєш – ну що це за сміх?
Та нині це мало якусь, але суть.
Я забуду, забуду тебе як-небудь.
Хотіла палати – себе підпалила,
Коханням горіти – вже ззовні згоріла.
Тепер я розкрила цей страшний секрет.
Тебе я кохаю, а ти мене "нєт".
29.I.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Леся Довженко