Було все так, як і завжди:
Пливли, мов гуси за водою,
Дзвінки, розмови і сліди,
І забирали із собою,
Частину голосу, тепла
Та навіть, простору частину,
Візерункову зав`язь скла,
Хвилин змарнованих крижини…
Куди стояти чи іти?
Розрада сонця мінить небо,
На галасливість самоти,
Між білих спогадів про тебе.
Думки, мов вервечки слідів
(хто пригорне, хто поцілує?)
Десь там, десь там за морем днів,
Де навіть казка не рятує…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Стяг