Перед нами хутко відчинилися
Двері між здоровими дубами.
Вид на полонину ось розкинувся,
Вшир до горизнонту все усіяно квітками.
В тумані я зніму червоні черевички
І босими ногами збиратиму росу,
А потім впаду ніжно на травичку.
Давай і ти, дивись на цю красу!
Я покладу у кошик свій маленький
Дари лісів і матінки землі.
Піду ще далі й вище потихеньку,
Піду збирати пелюстки малі.
А звечоріє - враз підем додому.
І чайник теплий радісно вскипить.
Як добре буть живим й знімати втому.
Обіймами дерев і чаєм, хоч на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2022
автор: Леся Довженко