(З книги "Хмарин білосніжна флотилія)
Повіяло смутком зненацька в селі.
Збираються в зграї качки й журавлі,
лелеки і гуси, стрижі і шпаки
накликали криком тривожні думки.
Де, саде, твої осяйні кольори?
Багрянцем та золотом світиш згори.
Набралися крони від сонця вогню –
підсвічують блиском осінньому дню.
Село залишили й онуки міські:
донецькі, луганські, полтавські, сумські.
…Я навіть подумати нині боюсь:
як будуть до літа вони без бабусь?
Ілюстрація онуки Анастасії Панченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2022
автор: Галина_Литовченко