Я пишу, бо я знаю, що ворог - це я,
Я друкую ці літери в стовпчик безтямно.
Я була у полоні надій та бажань,
Але вже їх не стало. Це ясно? Так ясно,
Наче зорі пройшли через димку на небі,
Ніби місяць затьмарений вийшов з-за хмар.
І я бачу, що схили засяяли певно,
І я бачу вгорі лиш Арес, - то війна.
Оголошую всім і собі в першу чергу,
Буду битись у ній до скінчання віків.
Поки небо не стане німим та нікчемним,
Поки я не здійсню все, що маю, мечем.
Гострий буде він завжди, незламний в бою,
Буду ворога крити ним - волю свою,
Заганяти в кайдани й давати втікти,
Загартовувать сталлю, на світло іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2022
автор: Тахіона