#снігіде

сніг  іде...  біле-біле  ховає  у  цноту
чорний  гріх  перемезлого  жухлого  листя,
що́  то  -  сніг?  може  краплі  замерзлого  поту
диких  янголів?  ритми  шаленого  твісту
захопили  і  крила  вкривають  росою...
що́  то  -  сніг?  моя  думка  порожня,  без  змісту
й  я  навряд  чи  колись  вже  пораджусь  з  тобою

сніг  іде...  роз'їдає  дешева  цигарка  легені,
стигне  слина  на  білому  снігові  жовтим,
некрасиво  плювати  на  сніг,  а  куди  ж  бо  -  у  жменю?
хто  побачить?  'кийсь  янгол?  Скажу  -  Та  пішов  ти...
незлобливо.  Бо  що  мені  янголи  й  біси,
відбоявся,  відплакав,  відбув,  відмолився,
то  ж...  -  Пішов  ти,  крилатий,  чи  полем,  чи  лісом...
бог  помер...  ну,  а  я,  то  й  навряд  чи  вродився

сніг  іде...  діти  вранці  качатимуть  бабу
і  вона  сумуватиме  притьмом  без  діда,
може,  буде  відлига  та  й  сплющить  незграбу
і  до  вечора  злиже,  самотню,  без  сліду,
далі  буде  світанок,  важке  післясніжне  похмілля,
після  білої  цноти,  що  так  і  не  стала  запоєм,
що́  то  -  сніг?  Може,  саван,  що  кутає  зілля?
я  навряд  чи  колись  вже  пораджусь  з  тобою...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2022
автор: Redivivus et ultor