НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР
Назбирай мені, мавко, у лісі чорниці,
й приготуй лікувальний для неба настій,
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі.
Назбирай мені зір в чистім полі досвітнім,
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім.
Я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім!
В край дитинства і юності спрагло ходім.
Назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях.
Назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи іще не кохав!
Як ніхто і ніколи іще не кохав!
ПРОГРАШ
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи іще не кохав!
Як ніхто і ніколи іще не кохав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Анатолійович