Життя в смартфонах та за моніторами—
Потвори та повтори нами ж створені.
Примарний світ, ніхто під стягами,
Тільки не скигли—правди ми не стягнемо.
Кого нема, з того нема за що спитати,
Примхливий привид тягне србіний прапор.
Коротше, краще б було все коротше:
Ідеї, вірність, війни, навіть довгі ночі.
Лунай з екрану тільки, будь відлунням,
Тихіше будь—дорогу юрбам юним.
Вони вже відають: коротше—краще,
Короткі цикли—кращі спадки наші.
Немає сенсу жити в справжнім світі,
Не жито свіже, а світлини вжиті.
І там де сивий під екраном вимер
Орда нових здобула третій вимір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Остап Павлій