/дит.розповідь/
Була зима, схожа на осінь,
І ранок видався похмурий,
Лиш десь далеко видно просинь,
Барсик сидів, занадто хмурий.
Все зранку гавкіт, веселенький,
Дивлюсь й не можу, я зрозуміть,
То все розпустить хвіст пишненький,
Може надумав, ти захворіть?
Хоч гукала, без емоцій,
Схилив голівку, досить нижче,
Сльозу побачила на оці.
Тож підійшла, достатньо ближче,
Що за біда? Чому сумненький?
Немов дитя, тихенько плачеш,
Він скаулів.. .. О мій гарненький.
Ти ж кістку маєш, ще щось хочеш?
Побіг до буди, ціпок тягне,
А вона й справді далеченько,
Знов озирнеться й ніжно гляне,
Мов підзивав, давай швиденько.
От так дива! Будка прикрита,
Якесь лахміття і газети,
Хліба шматок, біля корита,
З -під дошки видно, шмат котлети.
Я ледь присіла. А він лиска,
Руки й обличчя. Махав хвостом,
Його торкнулась шийки, писка,
Ото вже мала, клопоту з псом.
За мить, вже хтось пищить із буди,
Сама до себе- Диви -, й сумно,
Хто ж там цікаво? Й руки туди,
Мені ж було, дуже незручно,
Я до землі мусила лягти.
Мале біленьке кошенятко,
Дуже тремтіло у руці
Чиєїсь кицьки, янголятко,
Таке худеньке, одні хребці.
Воно легеньке, як пушинка,
А Барсик мій, так звеселився,
То наче радості іскринка,
Проникла в серце, сполошився.
Бігав, що духу, наче в цирку,
На лапках, жваво, як в таночку,
До кошеняти,торкавсь писку,
І лискав радо, мов цукерку.
Тільки тепер, я зрозуміла
Чом дивний був, мій дружок Барсик
Його душа, добра веліла
От розумаха, гарний песик.
15.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Ніна Незламна