На широкім лузі поміж трав зелених
Блакитна незабудочка росла.
В осоки листочки гострі, наче леза,
Ними доторкнутися могла
До крихітних пелюсток-намистинок,
Боялась незабудка одного,
Щоб не порізатись не дай, Бог ненавмисне
І не пролити тут блакитну кров.
Та осока. хоч гостра на язичок.
Але на диво доброю була,
Казала:"Незабудочко-сестричко,
Не бійся. не зроблю тобі я зла."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський