*****
Знову ручку я в своїй руці тримаю
І кличе білий аркуш, що на столі лежить.
Думка зачаїлась в мозку, десь там, скраю,
Вмостившись, байдуже сном міцним спить.
Любі думоньки мої, сини та дочки,
Розплющіть оченята, прокиньтеся від сну,
Ніжно й легко ляжте у стрункі рядочки,
В людських душах тендітно збудіте весну!
Зміст хай ваш значний, що сенс світлий має,
Та вічна, всюдисуща, всемогутняя суть
В кожнеє сердéнько, що життям палає,
Здоров’я, добро, щастя і мудрість принесуть!
Євген Ковальчук, 18. 12. 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Євген Ковальчук