Сповільнити ходу,ледь стримавши цю мить.
На дні твоїх зіниць втопивши погляд власний.
А потім - горілиць - відчути,що летить
У безмірі цей світ і лячно,і прекрасно.
Надпити синь небес,втамовуючи біль.
І,наче післясмак,відчути мед свободи.
І увібрати звук блаженства звідусіль,
В ріку свого буття вертаючись без броду.
Сповільнюю ходу.Ловлю нестримну мить.
Не поспішай,життя! Дай зболеного щастя!
Нехай наступний день світанком відкровить,
Щоб ночі таїна зійшла для нас причастям...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Вадим Димофф